![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Украина. 20 - 28 августа 2014
Aug. 20th, 2014 05:41 pmЭто очередной собирательный пост: в основном - ссылки на интернет-публикации, по моему впечатлению, верно отражающие положение в стране и вокруг нее (в обратной хронологии), в отдельных случаях кратко - мои собственные мысли и ощущения на ту же тему.
28 августа (начало)
Молчание "ягнят"
Вчера украинский НацБез до последнего утверждал, что ситуация под контролем. Сейчас полдень четверга, 28 августа, - ни одного официального заявления. Власть вымерла?
Україна. Війна з Россією, чи Щаслива посмішка Порошенки
25го серпня російська бронетехніка і російськи військові подонки вже не ховаючись вторглися на територію України и пішла на Новоазовськ. 27го серпня український НацБез заявив, що Новоазовськ знаходиться під повним контролем української армії (http://obozrevatel.com/crime/14750-silyi-ato-vzyali-novoazovsk-pod-polnyij-kontrol.htm). В ніч на 28 серпня ЗМІ повідомили, що Новоазовськ перейшов під контроль російських військ.
Зрадницька "нова" українська влада і тепер будет сором'язливо називати війну з Росією анти-терористичною операцією? Щоб і надалі не дратувати свого друга, хазяїна Кремля?
Та чорт з ними. Головне не це. Ось що пише воєнний експерт (http://expres.ua/news/2014/08/28/112891-peremogty-armiyu-rosiyi-recept-eksperta):
Україна занадто добре воювала. Несподівано добре. ДНР сама не розширювалася, а навпаки, гинула. Тому Росії довелося перейти до плану "Б" - організації ДНР за кримським сценарієм. Тобто регулярними військами РФ.
Чому це стало можливим? Тому що європейські політики оговталися від катастрофи з Боїнгом і знову включили звичайний режим умиротворення розміном НЕ-своїх територій.
Що в цій ситуації можна робити? Воювати. Краще - добре.
Буде спроба, як мінімум, вивести ДНР / ЛНР в старі кордони (можливо, без Слов'янська і Краматорська), закріпивши їх у статусі Придністров'я. У цій ситуації є тільки одна можливість для перемоги - дати по зубах російській регулярній армії. З якомога більшими втратами для неї.
Слабкість Путіна - в тому, що він поки не може собі дозволити "засвітити" участь російських військ так, щоб воно остаточно стало очевидно навіть тим, хто основну інформацію отримує від сусідок і з телевізора.
Як не дивно, росіяни не підтримують повномасштабну інтервенцію в Україну. Ще менше вони підтримують перетворення України в свій Афганістан, звідки регулярно йдуть труни. Тому завдання - не тільки утримати рубежі, але і завдати противнику якомога більших збитків - і, головне, продемонструвати це. Потрібно, щоб допити псковських десантників стали буденністю. Потрібно, щоб росіяни побачили реальну ціну цій війні. Паралельно непогано б розкрутити російське роздратування від донбаських біженців. Нам треба не зміцнювати позиції Путіна всередині країни, а послаблювати. Тоді і тільки тоді йому доведеться її згортати".
І це, скорше за все, робити прийдеться при бездіяльності української влади. Їм жеж зараз не до війни, у них виборча кампанія почалась, адже 26 жовтня - позачергові парламентські вибори. А в Порошенки взагалі все чудово: його існуюча тільки на папері "партія" "Солідарність" провела з'їзд й перейменувалась у "Блок Петра Порошенка". З'їзд проходив абсолютно в махрових радянських традиціях, так Порошенка втілює свій лозунг, з яким він йшов на президентські вибори - "Жити по-новому". Але ще краще ілюструє, що собою представляє ця людина і вся його "команда" те, як вони поводились на з'їзді. Нагадаю: він проходив 27 серпня. Ось картинка виступу Порошенки (http://obozrevatel.com/politics/86031-partiya-solidarnost-pereimenovana-v-blok-petra-poroshenko.htm):
27 серпня 2014. Київ, Порошенка, лідер партії свого імені виступає на з'їзді партії. Ось вона, посмішка щасливої людини.
Та й насправді, чого б йому не радіти, чому б не посміхатись: у нього особисто все чудово. Все, що замовляють його західні друзі, він виконує, та й з хазяїном Кремля стосунки міцніють, так що Порошенка може не турбуватись за свій російський та німецький бізнес. А більше нічого йому для щастя й не треба.
(Якщо хтось забув: свою передвиборчу обіцянку розділяти владу і бізнес, а відтак продати весь свій бізнес, як тільки він стане президентом, Порошенка не виконав, нічого не продав та й взагалі "забув" про цю тему).
Я пишу все це не заради критики, а тому, що боюся: Прошенка не буде керувати нашим військом, не буде робити все для перемоги, а навпаки - зробить усе, щоб завадити нашим героям-воїнам відстоювати Україну.
http://www.novayagazeta.ru/columns/65012.html
Зачем Запад давит на Украину
"Россия дает понять Западу: «Заставьте Киев прекратить огонь, иначе мы начнем полномасштабную войну».
Логика тут понятна. На Западе обитают гуманные, демократические и мирные государства. Этим государствам очень не хочется что-то делать в результате открытой войны: вводить новые санкции, от которых пострадает их же экономика, и т.д. И так как ничего сделать с Путиным они не могут, они давят на Украину. Им было бы крайне комфортно, если бы Украина сдалась сама. Войны бы не было, а у Запада была бы чистая совесть.
В этом-то и заключается комизм всей ситуации. Весь Запад — не только Европа, но и США — искренне занят сейчас умиротворением Путина. И искренне ищет, что бы такое можно было ему дать, чтобы он сохранил лицо. Однако дать это затруднительно, поскольку вся история с Новороссией произошла от искаженной картины мира.
У Путина не было давнего плана по созданию «Новороссии». Было другое: в Кремле искренне решили, что Майдан — не спонтанное восстание народа, а коварная диверсия против России, устроенная США.
Путин искренне убежден, что он воюет не с Украиной, а с Америкой, и что ему надо заставить американцев с ним договариваться. Американцев, а не украинцев. А украинцы, как и было сказано в Минске Петру Порошенко, пусть договариваются с ЛНР и ДНР. Марионетки с марионетками, а хозяева — с хозяевами.
Фундаментальная проблема заключается в том, что США не могут договориться с Путиным о том, чтобы вернуть ему Украину, потому что они ее не брали. А Путин никогда не поверит, что они ее не брали, и будет делать все, чтобы заставить-таки заокеанских сволочей понять, что его надо принимать всерьез.
То, что в случае индивидуального человека считается психическим отклонением, в случае абсолютного правителя становится миром, в котором его подданные — живут, а другие государства — вынуждены считаться.
Отсюда и нынешняя тактика Запада. Она очень проста. Если нельзя надавить на Путина, давайте надавим на Украину. Заставим ее прекратить огонь, отказаться от вступления в НАТО и ЕС и согласиться на собственное расчленение. После этого Запад сможет тонко намекнуть Путину, что он выполнил его требование и положил украденное взад, а своим избирателям честно объяснить, что на Западе-то готовы были защищать ценности демократии от взбесившегося диктатора, да только вот украинцы сами сдулись".
Это объяснение Ю.Латыниной мотивов российской агрессии очень похоже на правду. Все мои российские знакомые, с которыми я раздружилась из-за их поддержки агрессии России, - абсолютно все они говорили именно про это: "Как ты не понимаешь! мы спасаем вас от Америки! она же пытается вас захватить!"
( Read more... )
28 августа (начало)
Молчание "ягнят"
Вчера украинский НацБез до последнего утверждал, что ситуация под контролем. Сейчас полдень четверга, 28 августа, - ни одного официального заявления. Власть вымерла?
Україна. Війна з Россією, чи Щаслива посмішка Порошенки
25го серпня російська бронетехніка і російськи військові подонки вже не ховаючись вторглися на територію України и пішла на Новоазовськ. 27го серпня український НацБез заявив, що Новоазовськ знаходиться під повним контролем української армії (http://obozrevatel.com/crime/14750-silyi-ato-vzyali-novoazovsk-pod-polnyij-kontrol.htm). В ніч на 28 серпня ЗМІ повідомили, що Новоазовськ перейшов під контроль російських військ.
Зрадницька "нова" українська влада і тепер будет сором'язливо називати війну з Росією анти-терористичною операцією? Щоб і надалі не дратувати свого друга, хазяїна Кремля?
Та чорт з ними. Головне не це. Ось що пише воєнний експерт (http://expres.ua/news/2014/08/28/112891-peremogty-armiyu-rosiyi-recept-eksperta):
Україна занадто добре воювала. Несподівано добре. ДНР сама не розширювалася, а навпаки, гинула. Тому Росії довелося перейти до плану "Б" - організації ДНР за кримським сценарієм. Тобто регулярними військами РФ.
Чому це стало можливим? Тому що європейські політики оговталися від катастрофи з Боїнгом і знову включили звичайний режим умиротворення розміном НЕ-своїх територій.
Що в цій ситуації можна робити? Воювати. Краще - добре.
Буде спроба, як мінімум, вивести ДНР / ЛНР в старі кордони (можливо, без Слов'янська і Краматорська), закріпивши їх у статусі Придністров'я. У цій ситуації є тільки одна можливість для перемоги - дати по зубах російській регулярній армії. З якомога більшими втратами для неї.
Слабкість Путіна - в тому, що він поки не може собі дозволити "засвітити" участь російських військ так, щоб воно остаточно стало очевидно навіть тим, хто основну інформацію отримує від сусідок і з телевізора.
Як не дивно, росіяни не підтримують повномасштабну інтервенцію в Україну. Ще менше вони підтримують перетворення України в свій Афганістан, звідки регулярно йдуть труни. Тому завдання - не тільки утримати рубежі, але і завдати противнику якомога більших збитків - і, головне, продемонструвати це. Потрібно, щоб допити псковських десантників стали буденністю. Потрібно, щоб росіяни побачили реальну ціну цій війні. Паралельно непогано б розкрутити російське роздратування від донбаських біженців. Нам треба не зміцнювати позиції Путіна всередині країни, а послаблювати. Тоді і тільки тоді йому доведеться її згортати".
І це, скорше за все, робити прийдеться при бездіяльності української влади. Їм жеж зараз не до війни, у них виборча кампанія почалась, адже 26 жовтня - позачергові парламентські вибори. А в Порошенки взагалі все чудово: його існуюча тільки на папері "партія" "Солідарність" провела з'їзд й перейменувалась у "Блок Петра Порошенка". З'їзд проходив абсолютно в махрових радянських традиціях, так Порошенка втілює свій лозунг, з яким він йшов на президентські вибори - "Жити по-новому". Але ще краще ілюструє, що собою представляє ця людина і вся його "команда" те, як вони поводились на з'їзді. Нагадаю: він проходив 27 серпня. Ось картинка виступу Порошенки (http://obozrevatel.com/politics/86031-partiya-solidarnost-pereimenovana-v-blok-petra-poroshenko.htm):
27 серпня 2014. Київ, Порошенка, лідер партії свого імені виступає на з'їзді партії. Ось вона, посмішка щасливої людини.
Та й насправді, чого б йому не радіти, чому б не посміхатись: у нього особисто все чудово. Все, що замовляють його західні друзі, він виконує, та й з хазяїном Кремля стосунки міцніють, так що Порошенка може не турбуватись за свій російський та німецький бізнес. А більше нічого йому для щастя й не треба.
(Якщо хтось забув: свою передвиборчу обіцянку розділяти владу і бізнес, а відтак продати весь свій бізнес, як тільки він стане президентом, Порошенка не виконав, нічого не продав та й взагалі "забув" про цю тему).
Я пишу все це не заради критики, а тому, що боюся: Прошенка не буде керувати нашим військом, не буде робити все для перемоги, а навпаки - зробить усе, щоб завадити нашим героям-воїнам відстоювати Україну.
http://www.novayagazeta.ru/columns/65012.html
Зачем Запад давит на Украину
"Россия дает понять Западу: «Заставьте Киев прекратить огонь, иначе мы начнем полномасштабную войну».
Логика тут понятна. На Западе обитают гуманные, демократические и мирные государства. Этим государствам очень не хочется что-то делать в результате открытой войны: вводить новые санкции, от которых пострадает их же экономика, и т.д. И так как ничего сделать с Путиным они не могут, они давят на Украину. Им было бы крайне комфортно, если бы Украина сдалась сама. Войны бы не было, а у Запада была бы чистая совесть.
В этом-то и заключается комизм всей ситуации. Весь Запад — не только Европа, но и США — искренне занят сейчас умиротворением Путина. И искренне ищет, что бы такое можно было ему дать, чтобы он сохранил лицо. Однако дать это затруднительно, поскольку вся история с Новороссией произошла от искаженной картины мира.
У Путина не было давнего плана по созданию «Новороссии». Было другое: в Кремле искренне решили, что Майдан — не спонтанное восстание народа, а коварная диверсия против России, устроенная США.
Путин искренне убежден, что он воюет не с Украиной, а с Америкой, и что ему надо заставить американцев с ним договариваться. Американцев, а не украинцев. А украинцы, как и было сказано в Минске Петру Порошенко, пусть договариваются с ЛНР и ДНР. Марионетки с марионетками, а хозяева — с хозяевами.
Фундаментальная проблема заключается в том, что США не могут договориться с Путиным о том, чтобы вернуть ему Украину, потому что они ее не брали. А Путин никогда не поверит, что они ее не брали, и будет делать все, чтобы заставить-таки заокеанских сволочей понять, что его надо принимать всерьез.
То, что в случае индивидуального человека считается психическим отклонением, в случае абсолютного правителя становится миром, в котором его подданные — живут, а другие государства — вынуждены считаться.
Отсюда и нынешняя тактика Запада. Она очень проста. Если нельзя надавить на Путина, давайте надавим на Украину. Заставим ее прекратить огонь, отказаться от вступления в НАТО и ЕС и согласиться на собственное расчленение. После этого Запад сможет тонко намекнуть Путину, что он выполнил его требование и положил украденное взад, а своим избирателям честно объяснить, что на Западе-то готовы были защищать ценности демократии от взбесившегося диктатора, да только вот украинцы сами сдулись".
Это объяснение Ю.Латыниной мотивов российской агрессии очень похоже на правду. Все мои российские знакомые, с которыми я раздружилась из-за их поддержки агрессии России, - абсолютно все они говорили именно про это: "Как ты не понимаешь! мы спасаем вас от Америки! она же пытается вас захватить!"
( Read more... )
